Комунальний заклад "ДНЗ № 231"








Сторінка практичного психолога

 
Практичний психолог ДНЗ № 231 - Сиротенко Тетяна Анатоліївна
Консультації для батьків:
щосереди 8.00-10.00; 16.40-18.40
 
 
 
Маленькая декларация прав ребенка
Я вас очень люблю и очень хочу, чтобы вы меня тоже любили. На самом деле я очень стараюсь быть хорошим, только это у меня еще не всегда получается.

 

1. Когда меня бьют, мне не только больно, но еще и страшно и очень обидно. А если вы бьете меня часто, то я просто привыкаю. Иногда мне даже проще, чтобы меня ударили, потому что тогда все понятно – больше кричать и наказывать не будут. А иногда я злюсь на вас, когда вы меня бьете, потому, что не могу дать вам, взрослым, сдачи. И тогда я могу устраивать «мелкие пакости», потому что мне обидно.Поэтому лучше все – таки не бейте меня. Я могу слушаться и без этого.2. Когда вы кричите на меня, я не знаю, что мне делать. Мне кажется, что я даже перестаю слышать на время. А потом я иногда болею, хотя, наверное, это не потому. Я не понимаю, почему нельзя сказать мне спокойно, ведь я же никогда не кричу на вас.Поэтому лучше не кричите на меня. Ведь вы не любите, когда кричат на вас.

3. Когда вы не обращаете на меня внимания, я чувствую себя нелюбимым и никому ненужным. Мне кажется, что вам все равно, что со мной происходит. Вы не спрашиваете у меня, как дела, а если и спрашиваете, то не слушаете мои ответы. Вы разговариваете по мобильному телефону, смотрите телевизор, общаетесь с друзьями ходите на роботу и так мало времени остается на меня. Вы помните, когда мы просто вместе гуляли по осеннему лесу, разбрасывая желтые листья? Или просто пили чай с булочками на кухне и никуда не спешили.Мне нужно совсем немного – чувствовать вашу любовь и то, что я вам нужен.

4. Когда вы не считаетесь со мной, мне очень обидно. Почему вы не спрашиваете у меня, хочу ли я сегодня идти в кино? Почему вы делаете ремонт в моей комнате так, как это нравится вам? Если я еще маленький, то это не означает, что мне все равно, во что я одет. Я не хочу заниматься танцами или играми на скрипке только потому, что у вас в детстве это не получалось. Я не понимаю, почему вы решаете с кем мне дружить, а с кем – нет. У меня тоже есть своя точка зрения, и я хочу, чтобы вы считались со мной.

5. Мне неприятно, когда вы постоянно сравниваете меня с другими детьми, и я не понимаю, почему я должен читать так же быстро, как дочка тети Оли или заниматься боксом, как сын соседа. Когда вы меня сравниваете, мне совсем не хочется становиться лучше, мне вообще ничего не хочется делать. Я расту и постоянно учусь. И сегодня у меня получается намного лучше, чем вчера. А вы этого почему-то не замечаете. Хотите сравнивать? Тогда сравните меня сегодняшнего со мной вчерашним, и вы сразу поймете, какой я молодец.

6. Мне обидно, когда вы меня постоянно критикуете. Я так стараюсь соответствовать всем вашим ожиданиям. Но ведь все сразу ни кого не получается. Да, мои пальчики меня еще не слушаются, но стараюсь. Да, задачка решается не так быстро, как вам бы хотелось, но ведь я учусь. Да, я не умею еще быстро собираться в сад, но ведь рано или поздно у меня получиться. И чтобы у меня все получилось, вы должны верить в меня, поддерживать и хвалить за мои достижения. Тогда я вырасту сильным, смелым и уверенным в себе. Постоянно критика не дает мне расти.

7. Для того, чтобы я чему-то научилась, мне нужно показать, как это делается или сделать вместе со мной. А потом постоять рядом, когда я впервые сделаю это сам, и похвалить меня «неуклюжим», «неумелым», «неспособным» и всякими другими плохими словами. С вашей поддержкой мне гораздо легче чему-то научиться. Так я быстро стану самостоятельным.

 

 

Ранній вік  

Ранній  вік - період не лише бурхливого розвитку всіх систем організму, а й етап накопичення досвіду, сил та можливостей для початку формування особистості.

Набувши певного  «багажу»  знань і вмінь, дитина  починає відчувати потребу в більшій, ніж їй надають САМОСТІЙНОСТІ.  У малюка зароджується усвідомлення, що він  - ОКРЕМА ІСТОТА  зі СВОЇМИ  бажаннями і потребами, які не завжди збігаються з тим, що їй пропонують мама чи тато. Дитина робить спроби порівнювати себе з іншими людьми.

Усвідомлення свого «Я» є новоутворенням. Трирічний малюк спокійніше сприймає несамостійність у деяких видах самообслуговування, пересування

( дозволяє себе годувати, проситься на руки), ніж залежність у ПРАВІ ВИБОРУ. 

 НАБЛИЖЕННЯ ЦЬОГО ПЕРІОДУ  МОЖНА ВИЗНАЧИТИ ЗА ТАКИМИ ОЗНАКАМИ:

Дитина впізнає себе у дзеркалі, на фотографіях, проявляє інтерес до свого зображення.

Про себе, свої дії говорить від першої особи, вживає слова: я, я сам, моє .

 

Прагне виділити окрему територію, яка б належала б тільки їй (залізає в шафу чи великий ящик,«будує свій будинок»).

 

Проявляє інтерес до свого зовнішнього вигляду. Любить вдягати нові речі. Стає перебірливою щодо одягу, намагається бути охайною.

 Для дитини стають важливими оцінка її дій та вчинків дорослими, визнання рідними її досягнень у будь-якій діяльності.

 

НАЯВНІСТЬ ХОЧА Б КІЛЬКОХ ПЕРЕЛІЧЕНИХ ОЗНАК СВІДЧИТЬ ПРО ПОЧАТОК САМОУСВІДОМЛЕННЯ ДИТИНИ

 

Характеристика кризи 3-х років.

 

У процесі переживання кризи змінюється поведінка малюка, характер його взаємин з іншими людьми. Особливо ці зміни стосуються найближчих людей, емоційний зв'язок з якими є найсильнішим.

 

Негативізм. Дитина відмовляється взагалі підкоритися певним вимогам дорослих. Головний мотив дії  - зробити все навпаки, прямо протилежне тому, що йому запропонували.

 Вередливість. Це реакція на своє власне рішення. Вередливість полягає в тому, що дитина наполягає на своїй вимозі, на своєму рішенні. Тут відбувається виділення особистості й висувається вимога, щоб на цю особистість зважали.

Гонорливість. Це протест проти порядків, які існують вдома. Вона спрямована не проти конкретного дорослого, а проти системи стосунків , що склалися в сім`ї.

Свавілля .Стремління до емансипації від дорослого. Яскраво проявляється тенденція до самостійності: дитина хоче робити й вирішувати все  сама.

Знецінювання. Йде знецінення старих правил поведінки. Дитина може почати сваритися, кинути або поламати улюблену іграшку.

Протест-бунт. Про являється в частих суперечках з батьками. Вся поведінка дитини набуває рис протесту.

Деспотизм. Дитина жорстоко проявляє свою владу над дорослими, що оточують її. Якщо в сім`ї кілька дітей, замість деспотизму можуть виникати ревнощі: та сама тенденція  до влади, виступає тут як джерело ревнощі.

 

Пам’ятка для батьків майбутнього першокласника

 

У 6 – 7 років формуються мозкові механізми, що дозволяють дитині бути успішною у навчанні. Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко. І тисячу разів були праві наші прабабусі, які відправляли своїх нащадків у гімназії тільки у 9 років, коли нервова система вже сформувалася.

Однак серйозних зривів і хвороб можна уникнути і сьогодні, якщо дотримуватися найпростіших правил.

 

Правило 1
Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для семирічних дітей. Якщо маля не зможе гуляти, відпочивати, робити уроки без поспіху, у неї можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою та спортом здаються необхідною частиною виховання, почніть водити дитину у ці гуртки за рік до початку навчання або із другого класу.

 

Правило 2
Пам’ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більш як на 10 – 15 хв. Тому, коли ви з нею будете робити уроки, кожні 10 – 15 хвилин необхідно перериватися й обов’язково давати маляті фізичну розрядку. Можете просто попросити пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Почати виконання домашніх завдань краще з письма. Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.

 

Правило 3
Комп’ютер, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження, мають тривати не більше години на день – так вважають лікарі-офтальмологи й невропатологи в усіх країнах світу.

 

Правило 4
Протягом першого року навчання ваше маля потребує підтримки. Дитина не тільки формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось – ні. Саме у цей час у маляти складається свій власний погляд на себе. І якщо ви хочете, щоб із нього виросла спокійна і впевнена у собі людина, - обов’язково хваліть! Підтримуйте, не лайте за й неакуратність у зошиті. Усе це – дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань ваша дитина не буде вірити у себе.

 

Кілька коротких правил

 

1. Показуйте  дитині , що її люблять такою, якою вона є , а не за якісь досягнення.
2. Не можна ніколи (навіть у пориві гніву )говорити дитині ,що вона гірша за інших.
3. Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які  її запитання .
4. Намагайтесь щодня знаходити час ,щоб побути наодинці зі своєю дитиною.
5. Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками ,але й із дорослими.
6. Не соромтесь підкреслювати,що ви пишаєтеся своїм малюком.
7.Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини .
8.Завжди говоріть  дитині правду ,навіть коли вам це невигідно.
9.Оцінюйте тільки вчинки,а не її саму.
10.Не домагайтеся успіху силою . Примус – найгірший варіант морального виховання . Примус у сім’ї порушує  особистість  дитини .
11.Визнайте право дитини на помилку .
12.Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів .
13.Дитина ставиться до себе так , як ставляться до неї дорослі .
14.І взагалі , хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини ,і тоді ви краще зрозумієте ,як її виховувати .

 


 

laquo;неуклюжимspan/span